Його ім’я не «гриміло» поміж списків краснослівного письменництва, не займало сторінок підручників з літератури. Але був парадокс, свідком якого стала сама: студенти Тернопільського педінституту наповнили велику залу цього закладу, щоб «побачити своїми очима самого Юрка Гудзя» (казано ними ж).
Так, про свого однофамільця, односельця поведу мову.
У минулому часі, на превеликий жаль, доводиться говорити нього. Вже по смерті – інше: він максимально наблизив велику сучасну українську літературу до маленького загубленого прогресами і постперебудовними новаціями села, до його рідної Немильні – типового віддаленого від гомінкого міста, заховане у лісок сільця на чотири сотні душ. І хоча сьогодні деякі літературні аналітики починають спростовувати якраз Немильню як місце народження Юрія Гудзя (бо ж у паспорті – с. Миколаївка), проте сам Юрій Немильню ставить у всіх біографіях, як свою малу батьківщину. Тож і ми не порушуватимем
... Читати далі »