Зі спогадів Н. П. Кардаш, колишнього директора школи,
місцевої жительки.
В Немильні школа
існувала ще до революції. Працював у ній вчителем лікар-самоучка Іван Явтухович
Бридун. Знаходилася школа у спеціально побудованому будинку, що стояв на горбку
біля річки побіля церкви – там, де стоїть стара сосна. Нині на тому місці –
медпункт. Школа спочатку була
двокласною. Потім, після революції, стала чотирикласною. Після смерті І. Я.
Бридуна в школі працював Архип Григорович Туровець (сам – немиленець), подружжя
Кучерівських (дружина Ольга Савівна була моєю першою вчителькою у першому класі
– 1923/24рр.)
1925-1927рр. у школі
працювало подружжя з Киянки – Іван Григорович та Віра Петрівна Грузди. На той
час школа вже була чотирикласною.
1928-1938рр. школою
завідував Ігор Іванович Гусенко. Дружина його, Зіна Макарівна Фейцаренко, теж
вчителювала. Тут же, разом з нею працювали Надія Федорівна Піонтківська та
Марія Петрівна Бурлет.
Після того як
І.І.Гусенка у 1938р. було призвано до лав Червоної Армії, директором була
Анастасія Вікторівна Левицька.
З 1939 по 22 червня
директором школи була Килина Петрівна Бридун.
Після визволення села
з 16 січня 1944р. школа відновила роботу. В хатах Сергія Вишковця і Степана
Кононовича Гудзя навчалося чотири класи. Школу очолювала Віра Яківна Хоменко.
Зі спогадів вчительки В. Я. Хоменко.
У немильнянській
початковій школі я працювала з 15 лютого 1944 по 5 січня 1947р. вчителькою
початкових класів. Перші роки працювати було дуже важко. Оскільки з усього села
залишилося лише 6 хат, дітей навчали у хаті Сергія Вишковця. Там поставили
саморобні столи, за якими посадили разом учнів 1, 2, 3 і 4 класів. На всіх дітей – а їх було близько 30 – був
лише один підручник з читання та один підручник з математики для 4кл., один підручник з української мови для 3кл.,
один буквар. Писати не було чим і на чому, тому писали на клаптиках паперу,
газетах – зошитів не було жодного. Для писання знаходили хто що міг – олівці,
ручки… Чорнило робили з столового буряка. У кожному класі були переростки.
Населення жило в тяжких умовах: не
вистачало їжі, предметів першої необхідності. Люди хворіли на різні інфекційні
захворювання. Я теж перенесла тиф. Але ніхто з населення не жалівся на труднощі
– навпаки, знаходили навіть гроші і висилали на фронт, щоб наблизити перемогу.
Перше, що почали
будувати у згорілому селі, - нову школу.
З 25 липня 1944року
директором школи було призначено Н. П. Кардаш, під керівництвом якої було
продовжено будівництво нової школи.
Після Кардаш Н. П. директором – ВолошкоО. П., тоді – П.М.Шлінчак,
А.В.Костюк, О.П.Гудзь, Л.А.Гудзь, О.П.Гудзь
